Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

болдига

Болдига, -ги, ж. Каменная глыба. Міусск. окр.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 84.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОЛДИГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОЛДИГА"
Ґивт, -ту, м. = Ковток. Вх. Лем. 407.
Двоно́гий, -а, -е. Двуногій. К. Дз. 138.
Задери́ка, -ки, об. = задирака.
Облавок, -вка, м. Бортъ (судна). Тогді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218.
Обурити, -ся. Cм. обурювати, -ся.
Окладник, -ка, м. = Раст. буркун. Вх. Пч. І. 11.
Парасоль, -ля, м. Зонтикъ. Желех.
Повиплюндровувати, -вую, -єш, гл. Истребить, опустошить (во множествѣ).
Прохатарь, -ря, м. = прохач. Пришили прохатарі ті, що на церкву просять. — Ну, набери їм ківш пшениці. Харьк.  
Росквакатися, -каюся, -єшся, гл. Расквакаться. Переносно: разревѣться. А дитина на припічку росквакалася. Чуб. V. 635.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОЛДИГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.