Виктувати, -тую, -єш, гл. Харчевать, кормить, угощать. Виктує свої гості.
Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Перезлиться.
2) Отпаять.
Гу́сто, нар. 1) Густо. Де густо, там не пусто. Густо замісила тісто. 2) Обильно. Густо сльози ллються. 3) Во множествѣ, много. Манастирь весь богомольці густо обступили. Людей було не дуже густо. 4) Часто. Густо дивиться, та рідко бачить. Ча́сто й гу́сто. Очень часто. Моя мати часто і густо плаче за мною. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. 5) — дзвони́ти. Звонить во всѣ колокола. Як вийшла вона слідом за попадею, то вже густо дзвонили, аж стара дзвіниця хиталась. Ум. Густе́нько, густе́сенько.
Журбовий, -а, -е. Печальный. Хиба ж се (сватання) журбова річ?
Коротюха, -хи, ж. = коротуха. Най тя бере зла тетюхи, таки будеш коротюха.
Нагоро́да, -ди, ж. Награда. Нагорода ваша велика на небі. Лопата — заплата, а Бог — нагорода.
Порозвеселяти, -ля́ю, -єш, гл. Развеселить (многихъ).
Розбазар'я, -р'я, с. Окончаніе базара. В той день був зранку базарь, так уже к тій порі одходив, — так було вже на розбазар'ї.
Розлити, -ся. Cм. розливати, -ся.
Сорокопуд, -да, сорокопуст, -ста, м. пт. сорокопутъ. Сорокопуда гріх бить, бо він за курями тягне — кобця б'є.
