Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бордюх

Бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Шух. I. 84. Вх. Зн. 4. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. Гн. II. 222. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 86.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОРДЮХ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОРДЮХ"
Жу́йка, -ки, ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Драг. 3. Віл жуйку жує. H.-Волын. у.
Куховарня, -ні, ж. Кухня, поварская. К. ПС. 111.  
Надірва́ти, -ся. Cм. надривати, -ся.
Нестотнісінько нар. Точнехонько. Нестотнісінько у такому ходять котелевські дівчата. ХС. II. 129.
Пообмахувати, -хую, -єш, гл. Обмахнуть (во множествѣ).
Почистити, -щу, -стиш, гл. Почистить.
Продай, -даю, м. = продаж. На продай — для продажи. Вх. Лем. 457.
Решт, -ту, м. = решта.
Тирхатий, -а, -е. 1) О деревѣ: раскидистый. Шейк. 2) Растормошенный, небрежный, неряшливый. Шейк.
Чернушка, -ки, ж. 1) Раст.: a) Nigella sativa L. ЗЮЗО. І. 129. б)дика. Nigella arvensis L. ЗЮЗО. І. 129. 2) Монахиня. 3) Кличка коровы. Kolb. І. 65. Ум. чернушечка. Що й у Київі да в манастирі.... там жила-була собі чернушечка. Чуб. V. 1167.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОРДЮХ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.