Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кувікання

Кувікання, -ня, с. Крикъ поросенка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 318.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУВІКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУВІКАННЯ"
Жере́льце, -ця, с. 1) Ум. отъ жерело. 2) Горлышко бутылки. Черниг. у.
Закурни́кати, -каю, -єш, гл. Замурлыкать, забормотать.
Згриза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. згри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Сгрызать, сгрызть. Там його лисиці і згризуть на смерть. Рудч. Ск. 133. 2) Изгрызать, изгрызть.
Познаходити, -джу, -диш, гл. Найти (во множествѣ). Прадід усе те познаходив. Мнж. 133.
Прісце, -ця́, с. Ум. отъ просо.
Прячкати, -каю, -єш, гл. Застегивать пряжкой. Угор.
Риболовка, -ки, ж. = рибалка 2. Вх. Пч. II. 14.
Спихойка нар. = спишна. По них ходить красне дівча спихойка. Гол. І. 335.
Спокусник, -ка, м. Искуситель. Єв. Мт. IV. 3.
Токариха, -хи, ж. Жена токаря.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУВІКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.