Братуньо, -ня, братусь, -ся, м. ласк. отъ брат. Їж, братуню, покіль сестра перед очима.
Відстоювати, -стоюю, -єш, сов. в. відстояти, -стою, -їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. 2) відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Сідайте, бо ноги відстоїте. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював.
Квашія, -шії, ж. Длинная полоса кожи. Як коняка, або инша скотина здохне, її обдеруть, шкура висохне, потім її мочать, далі воголять, складають у четверо, або й більш і надавлюють на день (не більш), а потім б'ють (ріжуть) на квашії (длинныя полосы). Черноморія. Ув. квашія́ка. Хто кому скаже брешеш, так тому од с... до потиляки вирізати на три пальці шкури квашіяки.
Ловранкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Полдничать.
Невиданський, -а, -е. Невиданный. Невиданське діло, щоб семинарист так довго не забував коханої.
Підштрикнути Cм. підштрикувати.
Почорнити, -ню́, -ниш, гл. Почернить.
Прикол, -ла, м. Небольшой колышекъ, вбитый въ землю. кінь ходить на приколі. Конь пасется, будучи привязанъ на длинной веревкѣ къ колу.
Тернянько, те́рнячко, -ка, с. Ум. отъ терня.
Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Від його, урвавши поли, тікай. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Любисточку ввірвала. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш.
