кукати
Кукати, -каю, -єш, гл. Куковать. Двоє кукало, а єдно полетіло. Сидить під тином, мов зозуля, та кукає або кричить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 320.
Том 2, ст. 320.