Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кувакати

Кувакати, -каю, -єш, гл. Кричать (о грудномъ ребенкѣ). Дитина кувака. Мнж. 45.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 318.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУВАКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУВАКАТИ"
Бистрощокий, -а, -е. .? Чого прийшов, бистрощокий? Грин. III. 680.
Веління, -ня, с. Велѣніе, приказаніе. Обносять злющі мене словом, а я храню твої веління. К. Псал. 277.
Єрепу́д, -да, м. Малорослый, но тяжелый человѣкъ.
Охриплий, -а, -е. Охрипшій. Охриплий з перепою голос. Мир. Пов. II. 76.
Парень, -рня, м. = парубок. Звеселила парня чорними брівочками. Чуб. V. 134.
Понакришувати, -шую, -єш, гл. Накрошить.
Примружити Cм. примружувати.
Сарака, -ки, об. Бѣдняга, несчастный. Та кувала зазулиця на зеленій руті, та займили на Сімбірки сараки рекрути. Гол.
Сугаковий, -а, -е. Относящійся къ сайгѣ. Сугакові.... сліди. ЗОЮР. I. 317.
Хмельнищина, -ни, ж. Эпоха Б. Хмельницкаго. ЗОЮР. І. 97.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУВАКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.