Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Відстібати, -ба́ю, -єш, сов. в. відстібнути, -бну, -неш, гл. Отстегивать, отстегнуть.
Нахиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. нахилити, -лю́, -лиш, гл.
1) Наклонять, наклонить. Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш.
2) Склонять, склонить (кого къ чему). Не нахиляв (її) на свою стежку.
Понабіратися, -раємося, -єтеся, гл. То-же, что и набіратися, но во множествѣ. Як ми любилися, як ми кохалися, слави-поговору понабіралися. де ви такі розумні й понабірались.
Пробуркуватися, -куюся, -єшся, сов. в. пробуркатися, -каюся, -єшся, гл. Просыпаться, проснуться, пробуждаться, пробудиться. Византія пробуркалась, витріщав очі. Прокинься, милеє дитятко, пробуркайся і проходись.
Свинарник, -ка, м. Свинюшникъ.
Сплавня, -ні, ж.
1) — біла. Бѣли.
2) — червона. а) Кровотеченіе при родахъ. б) Менструаціи.
Тепличка, -ки, ж. Ум. отъ теплиця.
Тягота, -ти, ж.
1) Тягость, тяжесть. У тяготі воли йдуть. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика.
2) Печаль, скорбь. Свому серцю, моїй душі тяготи не чини.
3) Беременность. Зайшла крульова у тіготу.
Хлядрувати, -рую, -єш, гл. Расписывать узорами глиняную посуду. Тра хлядрувати миски.
