Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гарячий

Гарячий, -а, -е. 1) Жаркій, горячій. Гарячий борщ. Гарячий комин. Рудч. Ск. II. 166. Умила личенько гарячою сльозою. Мет. 48. гарячого сіла за шкуру залити. Задать кому, причинить мученія. 2) Пылкій, вспыльчивый, горячій. Гарячий чоловік. 3) Разгорѣвшійся, вспотѣвшій. Воли пристали, — може ти їх водою напоїв гарячих? Рудч. Ск. II. 135. 4) гарячий час. Горячее время, недосугъ. 5) на гарячому вчинку. На мѣстѣ преступленія, по горячимъ слѣдамъ. Злапати на гарячому вчинку. Ном. № 7439.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 276.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАРЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАРЯЧИЙ"
Витупцьовувати, -вую, -єш, гл. Топать ногами, сѣменить ногами. (Півень) витупцьовує, витупцьовує дриґульками, ніби й справді танцює. Сим. 212. Хата, 200.
Илець, ильця́, м. = ивка 2, Equisetum arvense. Вх. Пч. II. 31.
Малю́нок, -нка, м. Картина; рисунокъ. Я обіцяла школярці передати при нагоді книжку з малюнками. Г. Барв. 42. Употребляется также для обозначенія картины природы или словеснаго изображенія. Мій повоз швидче покотився, малюнок зближувавсь до нас. Щог. Сл. 103.
Опирь II, нар. = опір. Племінник опирь став, затявся. Мкр. Н. 10.
Розворовувати, -вую, -єш, сов. в. розворува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = розворювати, розворити.
Розлуплювати, -люю, -єш, сов. в. розлупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Разламывать, разломить на части что либо хрупкое: посуду, яйцо и пр. О. 1862. І. 32. Розлупила горщик, миску. Черк. у.
Семеєчка, -ки, семейка, -ки, ж. Ум. отъ сем'я.
Спиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. спитися, зіп'юся, зіп'єшся, гл. Спиваться, спиться. Чи ти, мужу, спився, чи ти скрутився. Чул. V. 1081.
Тяжкомовний, -а, -е. Косноязычный. Приводять до його глухого і тяжкомовного. Єв. Мр. VII. 32.
Улазити, -жу, -зиш, сов. в. улізти, -зу, -зеш, гл. 1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. У чужу душу не влізеш. Ном. № 6138. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Посл. 2) Входить, войти. Уліз у воду. Ученики улізли зараз у човен. Єв. І. XXI. 3. 3) Помѣщаться, помѣститься. В один мішок не влізе. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАРЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.