В'янути, -ну, -неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Лихо, лихої мати в'яне, дочка червоніє. серце в'яне. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в'яне. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне. волос в'яне (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в'яне, се слухаючи. Так співає, аж волос в'яне.
Гаєчка, -ки, ж. Ум. отъ гайка 1.
Доїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. дої́сти, -ї́м, -їси́, -ї́сть, -їмо́, -їсте́, -їдя́ть, гл. 1) Доѣдать, доѣсть. 2) Ѣсть въ достаточномъ количествѣ, насыщаться. Чого ізмарніло твоє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала? Як не доїси, то й святого продаси. На ж тобі, милий, вечеру з обідом, не доїси стравою, то намагай хлібом. 3) Наскучать, наскучить, досаждать, досадить. Ну та й доїда клята корова, що все втікає. Мені Найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син. Чи я тобі, матінко, доїла, що я в твоїй світлонці сиділа. Также и безлично. Виведь мене од батенька: вже мені у батенька доїло.
Дрімлю́х, -ха, м. = дрімух. Cм. дремлюга.
Зірну́ти, -рну, -не́ш, гл. = зорнути.
Зіха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зіхнути, -хну, -не́ш, гл. 1) Разѣвать, разинуть (ротъ). Своє ззів, та й на моє зіхаєш. 2) Зѣвать, зѣвнуть. Лежить та зіхає на все горло. Вилазе відтіля (з труни) мертвець: зігнув, потягся і подався на слободу. 3) Испускать, испустить духъ (объ умирающемъ). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне! ось зіхне мати.
Напе́реді нар. Впереди. Хай ваша річ напереді.
Окрімно нар. Отдѣльно, особо.
Укупоньці, укупочці, укупці, нар. Ум. отъ укупі.
Уселяково нар. Всячески, различно. Бачили ми вже вселяково: нехай ще й так побачимо.
