Верства, -ви, ж.
1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п'ять. У доброго коня не довгі верстви.
2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно.
3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг.
4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами.
5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. І з менчої верстви вчаться всі.
Видурювати, -рюю, -єш, сов. в. видурити, -рю, -риш, гл. Выманивать, выманить.
Захва́чувати, -чую, -єш, сов. в. захвати́ти, -чу́, -тиш, гл. = захоплювати, захопити. Не хапайсь в пекло: може ще й син захватить.
Їдати, -да́ю, -єш, гл. Ѣдать, съѣдать. Як я молодою бувала, по 40 вареників їдала, а тепер хамелю-хамелю, насилу 50 умелю.
Подуріти, -рі́ємо, -єте, гл. Сойти съ ума (о многихъ). Бодай тії подуріли, що нас розлучили.
Присербитися, -блюся, -бишся, гл. Присосѣдиться, пристать, привязаться. Так вона до його прикинулась, так присербилась.
Скружки, -жок, ж. мн. То, что отбрасывается отъ зерна, когда его округляютъ. (Cм. скругляги 2): части колосьевъ, соломы и пр.
Скрутень, скрутінь, -тня, м. Пучекъ, скрученный пучекъ. Посеред ліса лежить скрутень заліза — хто найде, обмине (змѣя). Скрутінь бакуну.
Троскотати, -чу́, -чеш, гл. Кричать, кокотать (о курицѣ).
Шаламатня, -ні, ж. Шумъ, суета.
