Відкопилити, -лю, -лиш, гл. Оттопырить (о губѣ). Оце! відкопилив губу!
Відміна, -ни, ж. 1) Измѣненіе, перемѣна. 2) Отличіе. У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до не? для одміни чорні пришви. 3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. 4) Выкупъ. «Турчин-турчинойку, не губъ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст дна мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. 5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. Cм. відмінок. Ум. відмінонька.
Голу́бчичок, -чка, м. Ум. отъ голуб.
Ґе́лґати, -ґаю, -єш, гл. О гусяхъ: кричать.
Куєв, ва, м. ?]. Быстрый каменистый потокъ въ лѣсу.
Поклекотати, -кочу́, -чеш, гл. Поклокотать.
Попідкошувати, -шую, -єш, гл. Подкосить (во множествѣ).
Приносини, -син, ж. мн. = принос.
Ряб, -бу, м. = рьоб.
Чиберачки Cм. чеберячка. Батько скаче, люти плаче, а жид біжки чиберачки.
