Вишник 1, -ка, м. Вишневый садъ. Москаля молодого в вишник дожидала. Ум. вишничок.
Голоруч нар.
1) Голыми руками. Вхопив жарину голоруч.
2) Съ пустыми руками. Хто ж продасть, як піду я голоруч? дайте грошей.
Ґвалт и ґвалт, -ту, м. 1) Крикъ шумъ. Ґвалт і галас. А ґвалту! а крику! 2) Насиліе. Прийшов і взяв ґвалтом. Одняв він гвалтом од убогих козаків і посполитих. Розумом, а не гвалтом мусимо ми усяке лукавство переважати. 3) Восклицаніе: ґвалт! Караулъ! Ґвалт! рятуйте! Ай, ґвалт! сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ґвалт, на ґвалт крича́ти. Кричать караулъ. Гукнули як на гвалт. Було ж тобі не любити, а тепер хоч гвалт кричи. На ґвалт би́ти, дзвони́ти. Вить тревогу.
Зоставити Cм. зоставляти.
Молоде́цький, -а, -е. 1) Юношескій, принадлежащій и относящійся къ парню. Василь їх (дівчат) попережає: звісно вже, молодецька походка против дівчачої. Урочу я тебе й коня твого, коня вороного, тебе молодого, збрую твою да козацькую, красу твою молодецькую. Молоденька колядка. 2) Молодцеватый, удалой.
Нечесаний, -а, -е. 1) Непричесанный.
2) нечесані панночки. Раст. Nigela damascena, дѣвица въ зелени.
Полікарювати, -рюю, -єш, гл. Пробыть врачемъ нѣкоторое время.
Сторона, -ни, ж. 1) Страна, земля. Помолись за мене Богу, мій ти сину, на тій преславній Україні, на тій веселій стороні. Своя сторона. Родина. Тільки замітиш свою сторону, дак і кажи «тпру»! чужа сторона. Чужбина. Полетів орел до чужих сторін. Да вже ж мені да докучила да чужая да сторононька. 2) Сторона, бокъ. Єсть десь річка Жовтенька. То по одну сторону заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. І з якої тебе, брате, сторононьки ждати: чи од чистого поля, чи од Чорного моря. стороною. Въ сторонѣ, на сторонѣ. Стороною дощик іде. Стороною люде сплять, вони за нас говорять. всіма сторонами. Со всѣхъ сторонъ. Славне було Запорожжя всіма сторонами. осторонь. Въ сторонѣ. 3) Партія. До зострінуться в шинку чи на дорозі то й затнуться: «чия сторона?» «А ти чия?» «Васютина». «Геть же к нечистому, переяславський крамарю». Ум. сторінка, сторінонька, сторіночка.
Увилювати, -люю, -єш, сов. в. увиля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Увиливать, увильнуть, ускользнуть. А вже ж тобі од того та не ввиляти, щоб старостам рушники не подавати. В хазяйській роботі ввилює.
Чімхати, -хаю, -єш, гл. = чухрати 1, 2, 4. Чімхай до війта.
