Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дрітовач

Дріто́вач, -ча, м. = дрітарь. Вх. Уг. 237.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 446.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРІТОВАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРІТОВАЧ"
Відталь, -лі, ж. Время, когда снѣгъ весною таетъ.
Го! I меж. Употребляется въ видѣ го-го-го! или го-гов! для оклика.
Зві́тти, звіттіль, звіттіля́, нар. = звідти.
Люзо́ванець, -нця, м. У гребенщиковъ: названіе верхушки рога. Вас. 163.
Невданючий, -а, -е., Ув. отъ невда́ний. Рѣшительно ни къ чему неспособный. Конст. у.
Нещиро(в), нар. Неискренне. Покинь нещире мене кохати. Чуб.
Охмання, -ня, с. Желаніе. У моєму охманню супереки йде. Г. Барв. 231.
Понадимати, -ма́ю, -єш, гл. Надуть (во множествѣ).
Страховина, -ни, ж. Нѣчто страшное, страшный предметъ. Яка б страховина перед ним не вставала, — не злякати їй його. Мир. ХРВ. 35. Чи єсть така страховина, щоб я злякалась? Шевч. Ум. страховинка, страховиночка.
Хворостити, -щу, -стиш, гл. Бить хворостиной, розгой.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРІТОВАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.