Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дрочливий

Дрочли́вий, -а, -е. Легко раздражаемый укусами оводовъ и мечущійся подъ вліяніемъ ихъ (о скотѣ). Cм. дрочитися. Як корова отелиться, то принісши теля у хату, зараз затуляють одежою, або чим другим, пічку, щоб не дрочливе було після. Чуб. І. 50.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 447.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРОЧЛИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРОЧЛИВИЙ"
Анти́пка, -ки, ж. Раст.: вишня душистая, Prunus mahaleb L. ЗЮЗО. I. 132. Анн., 276.
Драбина́стий, -а, -е. = драбинястий.
За́боцень, -цня, м. Сотъ, кусокъ сотоваго меда. «Давай, діду, меду!»... Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного. ЗОЮР. І. 134.
Надто́ка, -ки, об. Тотъ, кто «надточив» что-либо. Александровск. у.
Неощадність, -ности, ж. Небережливость. Желех.
Повиповнювати, -нюю, -єш, гл. Наполнить (во множествѣ). Де були в полі глибокії долини, волоською кров'ю повиповнював. АД. І. 102.
Синовець, -вця, м. 1) Сынъ. І батько й матінка його.... пили, гуляли, веселились за щастя синовця свого. Мкр. Г. 61. Маруся синовця родила. Мкр. Г. 68. 2) Племянникъ, сынъ брата. Желех.
Угибати, -баю, -єш, гл. Погибать; о лѣтахъ: уходить. Мої младі літа марні угибають. Вх. Лем. 476.
Халясувати, -сую, -єш, гл. Танцовать, плясать. (Дяк) ну гоцака садити. Тільки борода та коса майтолає, а він так халясує, так халясує. Мир. ХРВ. 258.
Хамса, -си, ж. Рыба анчоусъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРОЧЛИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.