Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дрючина

Дрючи́на, -ни, ж. Дубина. Ой хапайте, браття, хто кий, хто дрючину на вельможну спину! Вирятуймо, браття, з тяжкої неволі свою рідну Україну. К. Досв. 175. Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною. Ном. № 12321.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 450.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРЮЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРЮЧИНА"
Брикси (брикс?), ж. Женскій праздникъ 29 іюня. Чуб. ІІІ. 223.
Відстановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відстановити, -влю, -виш, гл. Удалять, удалить, отстранить. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди, — спить із їм укупі, поки друге підросте; тільки невістка одлучить, дід уже більшенького від себе відстановить, а другого бере. Г. Барв. 130.
Воробня, -ні, ж. соб. Воробьи. Желех.
Діжу́н, -на́, м. = Діж. КС. 1884. IV. 698.
Кишкун, -на́, м. Кабанъ съ однимъ ядромъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Cм. ґилун.
Літне́нький, -а, -е., Ум. отъ літній. Желех.
Обербенути, -ну, -неш, гл. = обемберити. Тавр. г.
Орлан, -на, м. = орел. За ним шугнули козаки-орлани. К. МБ. II. 139.
Посвоїтися, свою́ся, -ї́шся, гл. Породниться. Ой кумцю, кумцю, посвоїмося, та й горілочки та й нап'ємося. Чуб. V. 412.
Тельбух, -ха, м. чаще во м. ч. тельбухи. Внутренности брюшной полости. Ум. тельбушо́к. Мнж. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРЮЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.