Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дружина

Дружи́на, -ни 1), об. Каждый изъ супруговъ — какъ мужъ, такъ и жена. Да поможи, Боже, на рушничку стати: тоді не розлучить ні батько, ні мати, ні чужая чужина, коли судилася дружина. Мет. 53. З великою худобою битись да сваритись, з хорошою дружиною на світі нажитись. Мет. 83. Ой як буду, моя матусенько, да я в війську помірати, приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Мет. 241. Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти мене, де роду нема. Мет. 246. 2) ж. Товарищи, дружина, слуги. Хвалиться стрілкою перед дружинкою: да нема у дружини такої стріли, як у самого пана Івана. Чуб. ІІІ. 288. Ум. дружи́нка, дружи́нонька, дружи́ночка. Чуб. ІІІ. 288. Маркев. 136. Грин. ІІІ. 429. Мил. 205. Що білая лебедина Дунай сколотила, невірная дружинонька жалю наробила. Чуб. ІІІ. 137. Негідняя дружиночка молодому світ зав'яже. Чуб. V. 31. Борейкова дружинонька волає долами: один каже до другого: «Вже пана не мами». Гол. І. 14.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 448.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРУЖИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРУЖИНА"
Дого́їти, -го́ю, -їш, гл. Долѣчить, заживить рану, нарывъ и т. п.
Живо́тик, -ка, м. Ум. отъ живіт.
Набо́жний, -а, -е. Набожный, благочестивый. Набожний, як жид подорожній. Чуб. І. 268.
Неладно нар. Безпорядочно; нехорошо; некрасиво. Будь воно неладно! Ном. № 5136.
Осердак, -ка, м. Тулупчикъ безъ рукавовъ. Вх. Лем. 444.
Передній, -я, -є. 1) Передній. 2) Прежній. 3) Первый, лучшій. Не у нас передній чоловік — усьому перед веде. 4) переднє слово. Предисловіе.
Перниця, -ці, ж. = пирій. Вх. Лем. 429.
Потріпки, -ків, м. мн. Клочки льна, отпадающіе при трепаніи его треплом. Черниг. у.
Прохажка, -ки, ж. = прохідка. Вх. Зн. 57.
Спльовувати, -вую, -єш, сов. в. сплюнути, -ну, -неш, гл. Сплевывать, сплюнуть. Тричи треба сі слова проказати, за кожним разом по тричи спльовувати. Грин. II. 40. Ой хоч поцілує, дак додолу сплюне. Чуб. V. 842.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРУЖИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.