Білозор, -ра, білозорець, -рця, м. 1) = білозір, білозірець. АД. І. 190. Козаченьку-білозору, говори зо мною! Грин. ІІІ. 296. 2) Только білозор. Раст. Parnassia palustris. L. ЗЮЗО. І. 130.

Вивірка, -ки, ж. Бѣлка. Вх. Пч. II. 7.

Видаватися, -даюся, -єшся, сов. в. видатися, -дамся, -дасися, гл. 1) Выдаваться, выдаться, отпускаться. 2) Выходить, выйти замужъ. Нещаслива та година, шо видалася дівчина, такого мужа дістала, шо всю волю свою мала. Гол. I. 250. 3) Издаваться, издаться. 4) Казаться, показаться, представляться, представиться. Оддалеки все видається меншим. Ком. I. 17. Він їй тріску дав, а їй вже так видалося, що то ніж. Рудч. Ск. І. 73.

Гиляра, -ри, ж. = галяра 2. Драг. 186.

Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. у поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.

Змурувати, -ру́ю, -єш, гл. Построить (изъ камня, кирпича); соорудить. Змурував високу башту. Грин. І. 128. Оце змурував Спаса. Ном. 14223.

Криванжа, -жі, об. Хромой, хромая. Мнж. 183.

Напасни́й, -а́, -е́ Нападающій, придирчивый, задорный.

Скупий, -а, -е. Скупой. Да скупа собі баба, так щоб не наймать наймита, посилає, зятя пасти коні. ЗОЮР. І. 46., Ум. скупенький, скупесенький.

Стоян, -на, м. 1) Стоянъ въ постройкѣ. Тепер становлять хати на стоянах, а колись на лежнях. Лебед. у. 2) Дверной косякъ. Лебед. у. 3) Большая деревянная бочка на винокуренныхъ заводахъ. Н. Вол. у. 4) Стоячій улей. Подол. г. 5) = стояк 1. 6) Большая лужа, оставшаяся послѣ разлитія воды? Понад дунаями вода стоянами. Чуб. V. 329. 7) Раст. = смердючка. ЗЮЗО. І. 140. Ум. стояно́к.