Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

друшляк

Друшля́к, -ка́, м. 1) Родъ металлическаго или глинянаго ситца, сосудъ съ дырочками въ днѣ, чрезъ который сцѣживаютъ воду съ варениковъ, лапши, макаронъ и т. п. 2) Родъ шубки-безрукавки или длиннаго суконнаго жилета. Вх. Лем. 412.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 450.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРУШЛЯК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРУШЛЯК"
Австрия́т, -та, м. = Австрия́к. ЗОЮР. ІІ. 40.
Відживляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відживити, -влю, -виш, гл. Оживлять, оживить. Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало. МВ. (О. 1862. І. 78).
Голодня, -ні, ж. = голоднеча. Ном. № 13451.
Зві́льна нар. Медленно, понемногу. Солодьки... звільна вирізувались з-за гори. Св. Л. 309.
Нави́няний, -а, -е. Навитый, намотанный. На кийочку навиняний льон. Мет. 263.
Оденутися, -нуся, -не́шся, гл. Одѣться. Оденулась молодая та й мелькнула з хати. Мкр. Н. 21.
Перчина, -ни, ж. Зерно, перца. Мнж. 146. Ум. перчинка.
Пощебати, -ба́ю, -єш, гл. Исколоть. Турецькая земленонька шабельками пощебана. Гол. І. 101.
Родовитість, -тости, ж. 1) Знатное происхожденіе, родовитость. 2) Наслѣдственность. 3) Плодородіе.
Чепуристий, -а, -е. Любящій опрятность, щеголеватый. Не знаю, чи добре тобі, дочко, буде в цієї чепуристої свекрухи? Левиц. КС. 107.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРУШЛЯК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.