Дога́на, -ни, ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Дога́ну да́ти. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостатокъ. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Свита добра, ніхто догани не дасть. Ум. Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небагатий. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва.
Журавли́ця, -ці, ж. = журавка.
Заго́ва́ нар. Заранѣе, заблаговременно.
Муля́р, -ра́, м. 1) Каменщикъ. Муляр додому, а мур додолу. 2) = маляр. Треба мені, друг мій, муляра нанять, твоє біле личенько та й намалювать.
Обертнем нар. = обертом. Усе пішло обертнем. Все закружилось, пошло кругомъ.
Півкварта, -ти, ж. Мѣра жидкости: полуштофъ, 1/20 ведра. Чи то Бог покарав мене, чи півкварта горілки зашкодила мені.
Позрізувати, -зую, -єш, гл. Срѣзать (во множествѣ). Баба маківки позрізувала.
Попізнавати, -наю, -єш, гл. Узнать (многихъ).
Похимерувати, -ру́ю, -єш, гл. Причудничать нѣкоторое время.
Чепати, -па́ю, -єш, гл.
1) = чіпати.
2) Свѣшиваться. На його матері намітка до кірок чепає.
