Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дробитько

Дроби́тько, -ка, м. Говорящій скоро и невнятно.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 446.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРОБИТЬКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРОБИТЬКО"
Братаниця, -ці, ж. = братанка. Желех.
Відкопати, -ся. Cм. відкопувати, -ся.
Канупір, -ру, м. 1) Калуферъ, Tanacetum balsamita. Вх. Пч. І. 13. З-за плота виглядали чорнобрівчики, васильки і канупер. Стор. 2) канупирь пільнийРаст. Salvia pratensis. Лв. 101. Ум. кануперецьГрин. III. 539.
Копний, -а, -е. = коповий.
Обшиванка, -ки, ж. Лодка, обшитая шелевками.
Одновілити, -лю, -лиш, гл. = і́льнувати.
Прибіжанин, -на, м. Богомолецъ. Сто двадцять літ живе чернець мовчущий... На поучення прибіжанам темним знай мимрить. К. МБ. II. 132.
Присмолити Cм. присмолювати.
Сірнишниця, -ці, ж. Спичечница. Лохв. у.
Стенути, -ну, -неш, гл. 1) Качнуть. Грин. III. 405. Човна стенув. 2)плечима. Пожать плечами. Св. Л. 107.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРОБИТЬКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.