Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

друг

Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Ном. №9021. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. К. Досв. 28. Разом, друзі! крикнув Карпо. Левиц. Пов. 350. Не так тії сто братів, як сто друзів. Ном. Рече Христос до Івана, свого друга. Чуб. ІІІ. 21. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Мет. 94. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Мет. 184. Ум. дружок. Чуб. V. 1004.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 447.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРУГ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРУГ"
Булава, -ви, ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булаті треба голови. Посл. 2) = кийок. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21. Ум. Булавка. Ном. № 3944. Булавочка. Чуб. V. 1086.
Витяг, -гу, м. 1) Извлеченіе. 2) Экстрактъ. 3) Выписка. Уман. I. 295.
Закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.
Запашни́й, -а́, -е Душистый, пахучій, ароматный. Запашний васильок три запахи має. Чуб. V. 487.
Запрода́ти, -ся. Cм. запродувати, -ся.
Ку I пред. Къ. Явор ку ней промовив. Гол. II. 713.
Надува́тися, -ва́юся, -єшся, гл. = надиматися.
Списувати, -сую, -єш, сов. в. списа́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Списывать, списать, переписывать, переписать. Списуючи сі епитахвії, я дивувався. Стор. II. 145. 2) Описывать, описать, излагать, изложить письменно. От і списали на бумагу да в Борзну. ЗОЮР. І. 71. Як зо мною була прахтика, то варто навіть списати цеє. Драг. 63. 3) Исписывать, исписать. Уже списав увесь папер, — давайте ще, бо нема де писати. — шкуру. Испещрять, испестрить тѣло знаками ударовъ. То то ж то так звелів всю шкуру скрізь списати, що то тобі нема і курці де клювати. Г. Арт. (О. 1861. III. 87). 4) Рисовать, нарисовать. Писав три дні і три ночі, закіль списав чорні очі. Мет. 10. Спишу твоє біле личенько на бумазі, приб'ю твоє біле личенько в кімнаті. Чуб. V. 312.
Трепетатися, -чу́ся, -чешся, гл. Вздрагивать, дрожать, трястись.
Широкоплечий, -а, -е. Широкоплечій. Котл. МХ. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРУГ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.