Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бухикало

Бухикало, -ла, об. Сильно кашляющій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 117.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУХИКАЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУХИКАЛО"
Баймуд, -да, м. Дуракъ, остолопъ, болванъ. Желех.
Бризястий, -а, -е. Черный съ бѣлыми полосами. Бризяста корова. Вх. Лем. 394.
Жерелу́ха и жерлуха, -хи, ж. Раст. Lepidium Sativum.  
Звіри́ний, -а, -е. Звѣриный. Не наділив його умом звіриним. К. Іов. 89.
Їдом нар. Поѣдомъ. Їдом тебе їсть. Ном. № 12225.
Кушнірський, -а, -е. Скорняческій. Цехи: різницький, коновальський, кушнірський, ткацький, шаповальський. Котл. Ен. III. 44. Він і кушнірську роботу знає. ЗОЮР. І. 48.
Одноручний замок. = бга́ний замок. Шух. І. 94.
Понаглятися, -ля́юся, -єшся, гл. Торопиться, спѣшить. Гол. II. 714.
Скотисто нар. Покато.
Харьківський, -а, -е. Харьковскій. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУХИКАЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.