Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурхнути

Бурхнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ бурхати. 1) Порывисто дунуть. 2) Линуть, налить черезъ верхъ. 3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33. 4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833. 5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі. Греб. 374.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 115.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХНУТИ"
Баша I, -ші, м. 1) Паша. Баша турецький басурманський, недовірок християнський. Дума. Ум. башенько. Ой миленька, миленька, відсунься від башенька. АД. І. 164. 2) Опьяняющій напитокъ изъ молотаго проса. Лебед. у.
Ди́хальний, -а, -е. Дыхательный.
Збу́дьок, -дька, м. Малоцѣнный предметъ, продаваемый такъ — лишь бы сбыть съ рукъ. Молоді воли — на роботу, а ціна — збудьок. Хорольск. у.
Каламутити, -мучу, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.
Намену́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися. МВ. ІІ. 86.
Піхурка, -ки, ж. Тропинка для пѣшеходовъ. Вх. Зн. 49.
Повідв'язувати, -зую, -єш, гл. Отвязать (во множествѣ).
Подогледжуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Досмотрѣться (о многихъ). Сокотухи наші до всього подогледжувались. Г. Барв. 16.
Псалтирочка, -ки, ж. Ум. отъ псалти́рка.
Чельний, -а, -е. = чільний.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРХНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.