Видзвонювати, -нюю, -єш, сов. в. видзвонити, -ню, -ниш, гл. 1) Звонить, позванивать, позвонить, перезвонить. Наче хто у дзвіночки срібні видзвонює. 2) Выбивать, выбить. выколотить. Дзвонитимуть киями по плечах, поки й душу з тіла видзвонять.
Запе́вне нар. Навѣрное; безъ сомнѣнія. Запевне не забув. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш.
Затарасува́ти, -су́ю, -єш, гл. 1) Завалить хворостомъ (топь). 2) Преградить (путь). В болоті загрузла і заднім путь затарасувала.
Оттак нар. Вотъ такъ, вотъ такъ то. Оттак Вовчок жене ляхів повчок. Оттак! не бродячи качку піймав. оттак-пак. Вотъ такъ то, вотъ какъ. Чого це ти, о. Хведор, взявся на своїх дочок? Вони ж дурно не їдять твого хліба... — Оттак-пак! Ба ще б посідали та руки поскладали. Ум. оттакеньки, оттакечки.
Питення, -ня, с. Питье. Оттут можно і питенням і їденням підживитись.
Повивач, -ча, м. Свивальникъ. Там Пречиста сина купала, а скупавши повивачем сповила.
Припористий, -а, -е. 1) О волѣ: съ хорошо выдающеюся частью шеи, о которую упирается ярмо.
2) О саняхъ: съ полозьями, загнутыми подъ прямымъ угломъ.
Причесати, -ся. Cм. причісувати, -ся.
Свекрушин, -а, -е. Принадлежащій свекрови.
Христосуватися, -суюся, -єшся, гл. = христосатися. Закон повеліває христосуватися зо всяким.
