Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звеличити 1

Звели́чити 1, -чаю, -єш, гл. Почтить, оказать честь; восхвалить. Грин. III. 495. Як же ж можна щоб не звеличати його. Н. Вол. у. Ми ж тебе, Оксанко, звеличаємо. Грин. III. 48.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 128.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВЕЛИЧИТИ 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВЕЛИЧИТИ 1"
Бабувати, -бу́ю, -єш, гл. = бабити. Бабувала у його жінки. Рудч. Ск. II. 92.
Здригну́ти, -гну́, -не́ш, гл. = здрігнути.
Знайомий, -а, -е. Знакомый. А пані перелякалася: то за тим знайомим гале, то за другим. МВ. ІІ. 53. Сей звичай був не тільки між товариством і знайомими, а й між чужими. Стор. II. 181.
Непричкоманар. Точно, будто, сказать-бы. Желех. Купив, пане, коняку, а у неї під хвостом, непричкома як панська шапка. Канев. у.
Приказати Cм. приказувати.
Ревнути Cм. ревти.
Розумець II, -мцю, м. Ум. отъ розум.
Росторгуватися, -гуюся, -єшся, гл. Расторговаться.
Сояшник, -ка, гл. = соняшник.
Укий, -а, -е. Ученый, выученный, обученный. Шух. І. 33. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВЕЛИЧИТИ 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.