Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буць

Буць, -ця, м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця. Посл.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 118.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЦЬ"
Верг, -гу, м. Слой. Вх. Зн. 6.
Йойчик, -ка, м. пт. Пѣночка обыкновенная. Желех.
Напру́гий, -а, -е. 1) Плотный, крѣпкій тѣломъ, упругій. 2) Напряженный.
Павідь, -воді, ж. Половодье. Левч. 137.
Підстрішшя, -шя, с. = підстріха. К. ПС. 84.
Попів 2, -пова, -ве Принадлежащій попу. Чиї ворота минеш, а попових не минеш. Ном. № 216.
Посідлати, -ла́ю, -єш, гл. Осѣдлать (многихъ). Уже козаки коней посідлали і посідлали, і поїхали. Чуб. Посідлайте коні воронії. АД. І. 124. У нас коники посідлані стояли. Мил. Св. 42.
Прихмарно нар. Довольно пасмурно. Тоді було прихмарно. Новомоск. у.
Рудь, -дя, м. = рудько. А ти, котку-рудю, та вимети грубу. Мил. 43.
Цвеник, -ка, м. Хвастунъ. Воронеж. губ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.