Багатирство, -ва, с. Богатство. Нехай йому з його багатирством! б.
Барильце, -ця, с.
1) Ум. отъ барило.
2) мн. барильця. Родъ растенія.
Ззива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зі(о)звати, зізву, -веш, гл. Сзывать, созывать, созвать. Усіх некрутів ззивав, отцю, неньці жалю завдавав.
Кановця, -ці, ж. = коно(і)вка. Ганчя ся дознала, кановцу порвала, коновцу порвала, на воду біжала.
Кита, -ти, ж. 1) = ки́тиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. (Но Cм. этотъ-же примѣръ при словѣ китель). 2) Хвостъ лисицы. Cм. китюх. 3) = китайка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає.
Неміч, -мочи, ж. 1) Безсиліе, слабость. Жалує, було, мене дідусь: «Ти, каже, звеселила мою неміч, голубко». 2) Немощь, нездоровье. Я б і робила, та — лишко тяжке — неміч моя.
Підпомошник, -ка, м. 1) Помощникъ. 2) Крестьянинъ, на обязанности котораго лежало, вмѣстѣ съ нѣсколькими другими, снарядить козака въ походъ. Инші зостались козацькими підпомошниками, що двадцять, тридцять чоловік одного козака споряжають.
Піхтір, -ра, м. Веревочный мѣшокъ, въ которомъ возятъ сѣно при поѣздкахъ. Cм. пихтір.
Повилущувати, -щую, -єш, гл. Вышелушить (во множествѣ).
Повсяденщина, -ни, ж. Обыденность. Сходили з громохмарньої гори у юдоль повсяденщини.
