Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бута

Бута, -ти, ж. Гордость, высокомѣріе, спесь. Бута хоче прута. Фр. Пр. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 116.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУТА"
Височінь, -ні, ж. = височиня. Желех.
Качильці, -ців, м. мн. = карпульці. МУЕ. III. 24.
Марнотра́тка, -ки, ж. Расточительница.
Нару́гувати, -гую, -єш, гл. = наругати. Став мене батько наругувать за ту кражу, то мені вже не можна було дома жити, — я й пішов з дому. Новомоск. у. (Залюбовск).
Оскоромлювати, -люю, -єш, сов. в. оскоро́мити, -млю, -миш, гл. Скоромить, оскоромить.
Палука, -ки, ж. = лука. Викосили всі палуки. Гол. IV. 208.  
Погартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалить (во множествѣ).
Посуда, -ди, ж. Посуда. Як чорзна-що — нe черпать, щоб і посуди не запаскудить. Ном. № 3288.
Скарбона, -ни, ж. = скарбівня 2. Кидали дари свої в скарбону заможні. Єв. Л. XXI. 1.
Учахнутися, -нуся, -нешся, гл. = відчахнутися. Шух. І. 169.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.