Висиновити, -влю, -виш, гл. Исключить изъ семьи, лишить наслѣдства. Було в його два сини.... Андрія, кажуть, не злюбив за щось: видко той не вмів шануваться, дак він його висиновив — прогнав з двору.
Гідно нар. Достойно, стоитъ. Ти на коні, а я пішки, — не гідно ходити.
Закукурі́кати, -каю(-чу), -каєш (-чеш), гл. Закукурекать. Опівночі закукурікали півні.
Замо́вини, -вин, ж. мн. = замова. Він каже: я начальства не боюсь. Знає замовини.
Зміцнювати, -нюю, -єш, зміцняти, -ня́ю, -єш, сов. в. зміцни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Укрѣплять, укрѣпить. Ти зміцнював коліна слабосильні. Вже б і помер, та зміцняє мене надія вас побачити.
Зросити, -ся. Cм. зрошати, -ся.
Наробля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. нароби́тися, -блюся, -бишся, гл. 1) Нарабатываться, наработаться, устать работая. З рук наробитись, з ніг находитись. Хоч як за день наробишся, а вечір прийде, — кортить на вулицю. 2) О выдѣлываемой кожѣ: утолщаться, утолститься отъ долгаго лежанія въ зольномъ чану.
Ньо! меж. Но! Ньо, ньо, урагова!
Погуторити, -рю, -риш, гл. Поговорить, поболтать. Ідіть, тітко, посидимо, погуторимо.
Стьобати, -ба́ю, -єш, гл. = стібати.
