Виточки, -чок, мн. Остатки отъ очистки зернового хлѣба на грохоть.
Владичиця, -ці, ж. Владычица. Ти не раба, о, ні! владичиця ти пишна.
Галузь, -зі, ж. = галуза.
Гря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Стукни, грякни копитами у ворота. 2) Упасть съ грохотомь, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили.
Живу́щий, -а, -е. 1) Живой, живущій. Такеньки тижні сходили, що вона, живуща, була наче мертва. Трохи одпочила стара мати недобита; живущую силу сила ночі оживила. 2) Оживляющій, животворный. Було там дерево живуще, таке, що чоловік, годуючись його овощами, не вмер би ніколи. живу́ща й сцілю́ща вода. Сказочная живая и мертвая вода. Ох підпалив дрова, наймита спалив.... углину сприснув живущою водою, — наймит знов ожив. І немощну мою душу за світ посилаю сцілющої й живущої води пошукати. 3) Вѣчно живой. Усе тінь минуща, одна річ живуща: світ з Богом.
Ма́точина, -ни, ж. Ступица въ колесѣ. Балагула засіла в грязь по самісіньки маточини. Ревнув мов у маточину.
Промовний, -а́, -е́ Краснорѣчивый.
Ростік, -току, м. 1) Мѣсто раздѣленія улицы или дороги на двѣ, рѣки на два рукава. Ой в городі на ростоці пють, гуляють запорожці. На ростоці, на потоці два голуби воду пили. 2) Разгонъ? Угамуй рогатих турів, гордих дук у срібній зброї, росточи лихим ростоком, най не пють крови людської. 3) мн. Уголъ скамьи на по́куті. Отут сідайте на ростоках.
Сирно, -на, с. Маленькій, низенькій столикъ, вокругъ котораго сидять на землѣ. Прийшли брати до судді, вклонились, положили по звичаю на сирно буханці.
Хурда, -ди, ж. Больныя или захудалыя овцы, выдѣленныя въ особое стадо.
