Виточувати, -чую, -єш, сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл.
1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили!
2) Выгрызать, выгрызть (о мышахъ, червяхъ). Миші виточили дірки в хлібі.
3) Точить, выточить (на токарномъ станкѣ).
5) Выкатить (изъ сарая). Я виточу висага і в нього запряжу.
6) — брехню. Врать, соврать.
Вицитати, -таю, -єш, гл. Выиграть въ четъ и нечетъ. На тім стільчику можний панонько, трома яблучки підкидаючи, двома орішки та цитаючи, вицитав коня з-під короля.
Вітистий, -а, -е. Вѣтвистый.
Гре́чність, -ности, ж. = Ґречність.
Доді́льна соро́чка Рубаха цѣльная изъ односортнаго полотна безъ пі́дточки.
Єхи́дство, -ва, с. Ехидство.
Лямпа́да, -ди, ж. Лампада. Ум. лямпадка. Перед образами засвітили лямпадку і свічки.
Підволокти Cм. підволікати.
Сумлінність, -ности, ж. Добросовѣстность.
Утома, -ми, ж. Утомленіе, усталость. Утомилась би Мар'яна, — утоми не чує.
