Буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Весло, -ла, с. 1) Весло. На човничку парубочок веслами іграє. 2) Родъ лопатки, которой горшечникъ размягчаетъ глину. 3) Коромысло. Ум. весельце, веселечко. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями.
Вогірок 2, -рка, м. = огірок. Ум. Вогірочок. Жаб'ячі вогірочки. Раст. Menyanthes trifoliate.
Илкий, -а́, -е́ 1) О маслѣ: прогорьклый. Не покуштувала масла, як купувала, а воно илке.
2) О щелокѣ: ѣдкій.
Квак, -ка, м.
1) Родъ птицы. Стирчить, мов у квака чубик.
2) Дѣтск. игра: плюютъ сквозь согнутые кольцомъ пальцы и оплевавшій ихъ долженъ ловить остальныхъ играющихъ. Cм. квач.
Косище, -ща, с. ув. отъ коса́.
Кулидка, -ки, ж. Коврига хлѣба. Побачив на столі цілу кулидку хліба.
Похнюпа, -пи, об. Человѣкъ, постоянно смотрящій въ землю, угрюмый.
Почимхати, -хаю, -єш, гл. Скоро побѣжать. Так почімхав, аж сі за ним закурило.
Шкитильг меж., выражающее прихрамываніе. Ногу підколола. Шкитильг, шкитильг! Ні, не піду шкитильгаючи між люде, — вернусь.
