Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Голик, -ка, м. = голиш? Із голика не буде волика.
Зарі́нок, -нку, м. Берегъ, покрытый мелкими камешками.
Перевішувати, -шую, -єш, сов. в. перевішати, -шаю, -єш, гл.
1) Перевѣшивать, перевѣсить, повѣсить на другое мѣсто.
2) Только сов. в. Перевѣшать. Сотник вас усіх перевішає.
Побігайчик, -ка, м. Быстро бѣгающій, — эпитетъ зайца. Зайчик-побігайчик.
Приличкувати, -ку́ю, -єш, гл. У столяровъ: пригнать.
Прут, -та, м. Хлыстъ, прутъ, розга. Бог не карав прутом. Ой у лісі на горісі скаче птах по пруті. Зелізний прут. Ум. прутик, пруточок, прутчик. Прутчик... зламав.
Стіглувати, глую, -єш, гл. О стадѣ скота: останавливаться для отдыха. Стіглували там колись свині. Cм. тирлувати.
Тайний, -а, -е. = таємний. У свої тенета тайні ногою попали.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
