Бичування, -ня, с. Отглагольное сущ. отъ бичувати.
Бубнило, -ла, с. Барабанъ (шутливо?). Одкрила барабан і вимазала у середині кістом. Уже у труби заграли салдатам іти в поход. Салдат і каже: «Прощай, бабушка! не погнівайся, що я тобі мички перелив». — Не погнівайся, — каже баба, що я тобі бубнило набила.
Володіти, -дію, -єш, гл. Владѣть.
Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Жива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Поживать. Праведно в миру живали.
Зарі́чний, -а, -е. Зарѣчный.
За́ступень, -пня, м. Древко, ручка къ заступу.
Пасемник, -ка, м. = пасемко.
Плескатися, -щуся, -щешся, гл. Плескаться. Плескалась рибка на воді.
Уплеснути, -ну, -неш, гл. Вплеснуть.
