Жи́тник, -ка, м. 1) Жукъ, появляющійся, когда наливается рожь въ колосѣ. 2) Человѣкъ, крестьянинъ (въ загадкѣ): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця).
Кидь! II, меж. Выражаетъ бросаніе. Ухопив та кидь його об землю!
Мере́ндя, -ді, ж. Приготовленная пища. У пічках стоїть мерендя (готовий харч).
Налюби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Налюбиться. Коли тя ся налюбити, молодий Василю.
Необорність, -ности, ж. Непреодолимость.
Пристяжання, -ня, с. Притѣсненіе. Пристяжання — от що не дає глянути людім на світ: драчі та неправди усякі.
Процвенькати, -каю, -єш, гл. Проговорить на малопонятномъ или непонятномъ языкѣ; вообще — проговорить, но презрительно.
Слизький, -а, -е. Скользкій. Погода не тая, дорога слизькая. Зогнав на слизьке. Поставилъ въ затруднительное положеніе. Ум. слизькенький, слизенький. Тепер ніченька темненька, дорога слизенька.
Хрестки, -ків, м. мн. Поясница. Спина болить, саме отут-о, хрестки.
Щадити, -джу́, -ди́ш, гл.
1) Сберегать.
2) Щадить. 1, безбожний, свого сина не щадить.
