Гнівитися, -влюся, -вишся, гл. = гніватися. Багатий тут на смерть гнівився.
Да́рма́ нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився дарма. 2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма — ярма, аби б воли були. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль. Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже. 3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ. Вітряк меле дарма водяного млина. Таке солодке зілля, дарма патоки. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма, що пил і попіл. Дарма, що голий, да в під'язках. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна.
Досмика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. досми́кати, -каю, -єш, гл. Додергивать, додергать.
Доти́чний, -а, -е. Касающійся чего.
Істина, -ни, ж.
1) = і́ста. Я істину віддав, а проценту ще не віддавав.
2) Истина. Пресвята Діва мовит: «О, істина, же воскрес».
Китчастий, -а, -е. Украшенный кистями.
Олениця, -ці, ж. Самка оленя.
Просто нар.
1) Просто, безъ затѣй. Сказати просто: вмер, та й годі. Він так мальовав собі просто, абияк.
2) Прямо. Пливи... під темний луг просто. Простяглись дві дороги: одна просто, а друга пішла у праву руку. Іде... пані, та просто до їх у двір.
3) Противъ, напротивъ, насупротивъ. Хата його стоїть просто церкви.
Пушкарський, -а, -е. Артиллерійскій.
Себелюб, -бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх.
