Безрукавка, -ки, ж. Родъ женской одежды безъ рукавовъ. Подольск. г.

Єрете́нний, -а, -е. = еретичий. Єретенний сину! КС. 1883. I. 46.

Ключка, -ки, ж. 1) Крюкъ. 2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61. 3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73. 4) = кілок 4. На ключку почепила рушник. Конст. у. 5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69. 6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей). Конст. у. 7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у. 8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164. 9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23. 10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени). 11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Камен. у. Желех. ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть. 12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. Ум. ключечка.

Ошмарувати, -ру́ю, -єш, гл. = обшмарувати.

Пакосник, -ка, м. Пакостникъ. К. ЧР. 245.

Підсипатися, -паюся, -єшся, сов. в. підсипатися, -плюся, -лешся, гл. Подольщаться, подольститься, заискивать, разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Уже мене давно не любиш, а тілько п'яний і голубиш, одсунься геть, не підсипайсь! Котл. Ен. VI. 36. Ой до мене губерець підсипавсь і любови добивавсь, добивавсь. Котл. Мч. 475.

Пожахати, -ха́ю, -єш, гл. Попугать.

Роб, -ба, м. 1) Работникъ. Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять. Староб. у. 2) Невольникъ, арестантъ. Угор. 3) Каждый изъ пары играющихъ въ игрѣ роби. Ив. 55. 4) Образь, способъ, манеръ. Констатуючи факти робом широкої історичньої критики. К. Кр. 37. робити, ходити яким, чиїм ро́бом. Дѣлать какимъ либо образомъ, способомъ, манеромъ, дѣлать по чьему либо способу, образу. К Бай. 47. Не всі ми його робом ходимо. К. (О. 1862. III. 23). Пора.... про Україну робом иншим дбати. К. Бай. 68. А така думка, — що нехай люде його робом роблять, то усе добре буде. МВ. ІІ. 131. Ти мене слухай, а своїм робом не ходи. ЗОЮР. І. 147. ходити правим, лихим робом. Дѣйствовать справедливо, дурно. А хто правилі ходить робом, того милуй. К. Псал. 13. І я їх покинув на волю їх серцю: нехай собі ходять лихим своїм робом. К. Псал. 190.

Ропавка, -ки, ж. Жаба. Вх. Зн. 24.

Ходун, -на, ходунай, -наю, м. = ходоман. Ходун, ходунай, весь мир годував: впав, пропав, ніхто й костей не поховав. Ном. стр. 301.