Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
Данцівни́к, -ка́, м. Танцоръ.
Зали́скати, -каю, -єш, гл. Заблистать, блеснуть; засверкать. Блискавицями залискав.
Зашу́кувати, -кую, -єш, гл. Подыскивать. Вівчарь, що пас громадську отару, зашукував хлопців у поміч.
Калавурний, -а, -е. Заимств. изъ русск. яз. Караульный. Біля дьогтярної лавки стоїть з оружжом калавурний.
Крючок, -чка, м. Ум. отъ крюк.
1) Крючекъ. загинати, закида́ти крючка. Заговаривать издали о чемъ-либо съ хитрымъ намѣреніемъ.
2) = крюк 2.
3) Небольшой воронъ. Налетів крючок.
4) Деревянная доска съ загнутымъ краемъ, на которой сапожники вытягиваютъ вытяжные сапоги.
5) Мѣра водки самая малая.
Паршивий, -а, -е. 1) = пархатий. Нате і мою мазничку на дьоготь, бо і моя голова паршива.
2) Плохой, скверный.
Поосідати, -даємо, -єте, гл. То-же, что и осісти, но во множествѣ.
Попростювати, -тюю, -єш, гл. Походить, побродить. Попростює по степу корова, хоч трохи напасеться, а прийде — підкинь сіна.
Скатерть, -тя, м. Скатерть. З старого скатертя зробив скатертинку. Вили Марусі віночок та й покотили по столі, по квітчастому скатертю.
