Ґе́дзел, -зла и ґе́дзель, -зля, м. = Ґедз.
Дім, до́му, м. Домъ. Згода дім будує, а незгода руйнує. Бо́жий дім. Чужі, брате, сестри з дому Божого йдуть. До-до́му. Домой. Ум. Дімо́к, до́мик, домо́к, до́мичок, домо́чок. Мав собі домочок і садок. Домичок в неї біленький.
Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку нар. Ум. отъ додому.
Дру́зки, (ків?, м.) мн. = дрізки. Ґалери в друзки порозлітались.
Ду́рник, -ка, м. Дурачекъ; шутъ. Брат був дурник. Пошився у дурники. Яким передражнював бабу так химерно, що всі потішались із його, як із дурника. Що ти з Мене смієшся та підманюєш, мов дурника якого? Ум. ду́рничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку.
Заставни́й, -а́, -е́ Положенный, отданный подъ залогъ, заложенный, закладной.
Зоставати, -таю́, -є́ш, сов. в. зостати, -ну, -неш, гл. = зіставати, зістати. То був волом, а то не хочеш зостатися конем. — кого. Отставать, отстать отъ кого. Іди та не гайсь, щоб нас не зоставсь.
Лицемі́рний, -а, -е. Лицемѣрный.
Перегрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. перегріти, -рію, -єш, гл. Обогрѣвать, обогрѣть. Були б померзли, коли б не перегріла нас добра людина. Приходим додому вже й пізненько, нераненько: «Ой одчини, дівчино, перегріти серденько.
Полошити, -шу́, -шиш, гл. Вспугивать, пугать. Птаство полошили.
