Домонта́рь, -ря́, м. Домосѣдъ. Будуть мене козаки за хліб, за сіль поважати, тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати.
Мокля́к, -ка, м. 1) Все мокрое. Солоний мокляк у штанях закляк. Загадка: огірок. 2) Болотистое мѣсто. 3) Трухлый предметъ. 4) Пустой орѣхъ. Сього року нема горіхів, а як є де який, то все мокляки. Лісковий оріх, що нема в нім зерна; коли на Івана дожджь іде, то вимокне.
Плисковатий, -а, -е. Плоскій. На низенькому плисковатому острівці. Ум. плиско́ватенький. Плисковатенький рівний камінь.
Плянта, -ти, ж. Ровное мѣсто? Сплянтували ліс, плянту зробили, що й корня не видно.
Повинорювати, -рюю, -єш, гл. Выискать (во множ.). Та тут хоч печериці і єсть, так за бісовою дітворою не вбачиш їх: як де нагибають, так і повиморюють.
Подомазувати, -зую, -єш, гл. Домазать, окончить мазать (многое).
Рівен, -вна, -не = рівний. Обізвався Яготин: «Ніжен мені побратим». А Ніжен каже: «Є у степу Ромен, то й той мені не рівен».
Світло I, -ла, с. 1) Свѣтъ, освѣщеніе. Без світла лічать бариші. Над вечір, як вже світло засвітили. 2) Матеріалъ для освѣщенія. Світла не стало, треба купити.
Скулиніг нар. Поджавъ ноги. Вробили в печі діру і він там.... скулиніг лежав.
Чужинка, -ки, ж.
1) Ум. отъ чужина.
2) Чужое. На чужинку ласі.
