Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гирмота

Гирмота, -ти, ж. Стукъ, грохоть. Вх. Лем. 403.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 283.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИРМОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИРМОТА"
Відки нар. = відкіль. Відки йдете? — З під Дунаю. Гол. І. 98.
Забре́зкнути, -кну, -неш, гл. 1) Обрюзгнуть. Сим. 36. 2) Сдѣлаться водянистымъ; покрыться слизью (о квашеньѣ и пр.). Буряк який, та й той у льоху забрезкне. Отто і діжка забрезкла. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зжури́ти, -рю́, -риш, гл. Изсушить печалью. Журба мене зжурила.
Лисо́к, -ска, м. Ум. отъ лис. Желех.
Мартови́й, -а́, -е́ = марцьовий.
Позолотіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться похожимъ на золото, пріобрѣсть цвѣтъ золота, пожелтѣть. Камен. у. Колос позолотів Г. Барв. 147.
Пристрітельний, -а, -е. = пристрітний. Єф. 26.
Сякатися, -каюся, -єшся, гл. Сморкаться.
Течи, -чу, -чеш, гл. = текти.
Хабник, -ка, м. Кустарникъ. Вх. Зн. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГИРМОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.