Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гирун

Гирун, -на, м. Коротко остриженный. Конот. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 283.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИРУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИРУН"
Безоборонність, -ности, ж. Беззащитность. Желех.
Є́лечко, -ка, с. Ум. отъ єльце.
Медяни́шний, -а, -е. = медяний.
Перешкварити, -рю, -риш, гл. Пережарить.
Позотлівати, -ва́ємо, -єте, гл. Истлѣть (о многихъ).
Поперегинати, -на́ю, -єш, гл. Перегнуть (во множествѣ).
Розбріхувати, -хую, -єш, сов. в. розбреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Разбалтывать, разболтать, разносить, разнести (сплетни). Жінки дуже нетерплячі, — зараз розбрешуть, як тільки що почують. Рудч. Ск. І. 188.
Сміть, -ти, ж. Мятель. Угор.
Халупник, -ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. І. 271.
Цьвапкати, -каю, -єш, гл. = цв'якати. Вх. Уг. 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГИРУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.