Борознувати, -ную, -єш, гл. Бороновать. Сєм синов оре, сєм борознує.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Лихого нічого жалувати. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Ганна грошей не жалувала.
Зуздрітися, -рюся, -ришся, гл. Оглянуться, осмотрѣться.
Лабцювати, -цю́ю, -єш, гл. Хватать въ лапы? Тащить? Хоч старого, хоч малого, — всіх туди лабцюють. (Чорт і смерть людей в пекло).
Огудина, -ни, ж. = огудиння.
Повидло, -ла, с. = павидло.
Похитнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Пошатнуться, покачнуться.
Риндач, -ча, м. Волъ съ кудрявой шерстью на лбу. Cм. ринґач.
Угріва, -ви, ж. = угрівок.
Цингакора, -ри, ж. ? А на йому цингакора, у цингакорі сім шеляжків.
