Гав! I меж. Звукоподражаніе лаю собаки. Вовк узяв дитину да й побіг, а собака за ним: гав, гав, гав!
Дере́н 2, -ре́ну, м. Раст. Кизилъ, Cornus mascula.
Жа́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Жаловаться. Ніколи не жалиться, і не бачила зроду я, щоб вона плакала. Жа́лься, Бо́же! Сохрани, Богъ! Помилуй, Богъ! Будь милостивъ, Боже! Жалься, Боже, чого доброго. Жалься, Боже, старенької неньки, що з дочкою ще не нажилася, слізоньками гірко облилася, що дочкою ще не навтішалась, сиротою у хаті зосталась. 2) Съ измѣнен. удар.: жали́тися. Жалиться, жалить. Кропива жалиться.
Зовиця, -ці, ж. Золовка. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. Ум. зовичка. Зовичко-сестричко, порятуй мене молоденьку. Хоть діверко пустить, — завичка не пустить.
Назавмі́ру нар. Чрезмѣрно, слишкомъ. Cм. назауміру.
Правий 2, -а, -е. 1) Ровный и прямой, перпендикулярный. Рубайся, деревце, криве і праве. Правими робить стежки його. Як права солома, так добре топити, а як стара та перебита, так погано горить. Права пила; правий ніж. Ой не ступай, мила, правою ногою. правий бік полотна, сукна (вишиваного). Лицевая сторона полотна, сукна (вышитаго). Ум. праве́нький, правесенький. Квітойки рвала правенькою рукою. Виросла бузинка, та така гарна, правенька.
Спорохнівка, -ки, ж. Гнилушка, кусокъ гнилого дерева.
Стовпець, -пця, м.
1) Низкій столбикъ съ свободнымъ верхнимъ концемъ; тумба. В кожній крамниці одчиняна ляда і оперта на стовпець. різницький стовпець для разрубыванія мяса. різницьким стовпце́м называютъ также толстаго и низкаго человѣка.
2) Родъ печенья: гречишникъ (въ родѣ опрокинутаго стаканчика съ узкимъ донышкомъ). І ласощі все тілько їли — сластьони, коржики, стовпці.
3) Часть снувалки (Cм.).
4) У разнощиковъ мелкаго товара: 10 пачекъ швейныхъ иголокъ.
Ущербити, -блю, -биш, гл. Надщербить.
Шарапатка, -ки, об. У гуцульскихъ крестьянъ: чужой въ городской одеждѣ.
