Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Ли́тий, -а, -е. 1) Литой. Несуть пани есаули козацькую збрую: литий панцирь порубаний, шаблю золотую. 2) Массивный, плотный, цѣльный. литий по́яс. Поясъ, вышитый золотомъ.
Наворо́чувати, -чую, -єш, гл. = навертати.
Пилина, -ни, ж. Пылинка. Аж ось настає голод, а у них ні кришечки хліба, ні пилини борошна. Ум. пилинка, пили́ночка.
Північний, -а, -е. 1) Полуночный. Північна доба. 2) Сѣверный. Магнитна стрілка завжди повертається одним кінцем на північну сторону, а другим на південну. північне сяйво. Сѣверное сіяніе.
Потік, -то́ку, м. Потокъ, ручей. Ум. потічок. Дійшов до потічка, став переходити, підкачав штани.
Розідбати, -ба́ю, -єш, гл. Добыть, раздобыть. А я хліба маю, соли розідбаю. Повези та продай, а нам горілочки розідбай.
Стрим, -му, м. Удержъ. Cм. упин. Нема стриму вдовиному сину.
Твердощі, -щів, ж. Твердыя тѣла. На твердощах спати.
Уклочитися, -чуся, -чишся, гл. Говорятъ о хлѣбныхъ всходахъ, когда они растутъ такъ густо, что былинка за былинку запутывается. Хліб добре вклочився.
