Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горю-дуб

Горю́-дуб, горю́-ду́ба, м. Родъ игры. Чуб. III. 101. То же, что и горѣлки. Ив. 55.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 317.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРЮ-ДУБ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРЮ-ДУБ"
Галузь, -зі, ж. = галуза.
Загорі́лий, -а, -е. 1) Горячій, пылкій, вспыльчивый. 2) Фанатическій. 3) Загорѣвшійся. 4) Загорѣлый (отъ солнца).
Їжно нар. Сытно, достаточно пищи. Хоч не їжно, так уліжно. Ном. № 10387.
Невідничий, -чого, м. = невідник. Звели ти своїм невідничим, — хай вловлять рибку. Мнж. 33.
Пообстругувати, -гую, -єш, гл. Острогать (во множествѣ).
Попочок, -чка, м. Ум. отъ піп.
Прибутній, я́, -є́ Чужесторонній, прибившій. Се прибутній чоловік. Н. Вол. у.
Розмежувати Cм. розмежовувати.
Твердісічко нар. = твердісінько. Шейк.
Тетеронька, тетерочка, -ки, ж. Ум. отъ тетера.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРЮ-ДУБ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.