господарити

Господа́рити, -рю, -риш, гл. = Господарювати. Нема там нікого, сам як прийде, сам і господарить як хоче. Драг. 81. Козаченьки в Волощині господарити хотять. Млр. л. сб. 183, 184.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 317.

Випадкові слова

Погребнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Гребнуть весломъ. Харон не зараз схаменувся, разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив к ним. Котл. Ен.

повністю...

Бережіння, -ня, с. Бережливость, охранность. Бережіння лучче ворожіння. Посл.

повністю...

Барвін, -ну, м. = барвінок. Барвін процвітає. Млак. 90. То же: барвін-листок. Ходжу, блуджу по-над лози, а в ти с лозах барвін-листок, — щипну, вирву, вінець сплету. Чуб. ІІІ. 37.

повністю...