Випускати, -каю, -єш, сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл.
1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. Так не випустять, не почастувавши.
2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Стьонжку з сорочки червону випустить.
Господа́рно нар. Хозяйственно, по хозяйски. Як не гарно, то не господарно.
Діди́нець, -нця, м. Дворъ. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі.
Лапочка, -ки, ж. Ум. отъ лапа.
Мі́сно нар. = міцно.
Рісити, -рішу, -сиш, гл. = рісувати.
Самосіч, -ча, м. = самобієць. Міч-самосіч.
Стовп, -па, м. 1) Столбъ, столпъ, колонна. Удівонько молода, та де в тебе стовпи, та де в тебе стовпи коня прив'язати. 4) Столбъ, столбикъ какъ составная часть различныхъ машинъ: въ верклюзі, мяльниці, олійниці, походячій ступі, токарні и пр. 3) Сшитыя части невода длиной 100 — 150 саж. 4) Основной капиталъ. Стовпа й проценту не брали три роки. 5) Родъ дѣтской игры. Ум. стовпчик, сто́впчичок.
Судук, -ка, м. = судак.
Угачувати, -чую, -єш, сов. в. угати́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) = загачувати, загатити. Я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі. Пан б'є та муче людей, щоб мерщій вгачували (греблю).
2) Только сов. в. Ударить. Ото го вгатив.
