Вилічити, -ся. Cм. вилічувати, -ся.                        
                        
                                                
                          
	Довіршо́вувати, -вую, -єш, сов. в. довіршува́ти, -шу́ю, -єш, гл. Дописывать, дописать стихи, дописать стихами.
                        
                        
                                                
                          Дучійка, -ки, ж. = дучайка.                         
                        
                                                
                          
	Закраша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. закра́сити, -шу, -сиш, гл. Украшать, украсить. Мак у городі всі квітки закрашає. . Ой у лузі калина увесь луг закрасила.  Ой что, чого усі могилки корогвами закрашено?  Скрипки й цимбали закрасили шовком.  Тільки його закрасили брівоньки чорненькі.  Хата рушниками закрашена.  Хатки, садочками закрашені.  Одна чорнобрива, та всіх закрасила. 
                        
                        
                                                
                          
	Лопотня́, -ні́, ж. 1) Шелесть, хлопанье, трескъ, шумъ. 2) Пустая, вздорная болтовня.
                        
                        
                                                
                          
	Моро́зуватий, -а, -е.  Серебристый (цвѣтъ).
                        
                        
                                                
                          Поволовщина, -ни, ж. Пошлина, сборъ съ вола.                        
                        
                                                
                          Погородити, -джу́, -диш, гл. Загородить (во множествѣ). Як прийдеш додому, то погороди загороди великі.                         
                        
                                                
                          
	Помірок II, -рку, м. Пріусадебная ежегодно засѣваемая земля.  На лумельському помірку стояла береза в барвінку. 
                        
                        
                                                
                          Сюрчати, -чу́, -чи́ш, гл.
	1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. 
	2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          