Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Випадок, -дку, м. Случай. пішло на випадок. Пошло на бѣду. ви́падком випасти. а) Случиться. Випадком випало дуже добре. б) Пойти прахомъ. А щоб йому випадком випало. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. ви́падком. Случайно.
Круглолиций, -а, -е. = кругловидий. Із за лісу, з за туману місяць випливав, червоніє круглолиций, горить, а не сяє.
Пад, паду, м.
1) Низкое мѣсто? Закувала зозулина в саду на паду.
2) мн. Террасы
Підкрадати, -да́ю, -єш, гл. Обкрадывать понемногу. Обідрана зовсім! то на ліки пішло, то брали добрі люде за якусь колись то позичку, а то й підкрадали.
Покортіти, -ти́ть, гл. безл. Нѣкоторое время хотѣть сильно; не терпѣться. Нехай покортить. Кортить побігти подивиться.
Поперемовляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и перемовити, но во множествѣ.
Скупощі, -щей и -щів, ж. мн. Скупость. У скупощах не кохайся.
Тепліський, -а, -е. = теплісінький.
Христувати, -тую, -єш, гл. Славить Христа. Христос воскрес! Христос воскрес! Там нехристи христували перед жидівськими панами.
