Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горювальник

Горюва́льник, -ка, м. Человѣкъ, которому приходится бѣдствовать, горевать. Ум. Горюва́льничок. Мій таточку, мій горювальничку.... Ви наскитались, ви нагорювались. Мил. 186.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 316.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРЮВАЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРЮВАЛЬНИК"
Братолюбно нар. Братолюбиво. Людям треба жити братолюбно. Міусск. окр.
Виламувати, -мую, -єш, сов. в. виламати, -маю, -єш, гл. Выламывать, выломать.
Зали́жник, -ка, м. Полка, гдѣ кладуть ложки. Вх. Зн. 19.
Мину́тний, -а, -е. Минутный. К. Гр. Кв. XVIII.
Назі́мий, -а, -е. Озимый. Ми віночки плетемо не з золота, — з яриці, з назімої пшениці. Чуб. III. 233.
Нали́пнути Cм. налипати.
Сажньовий, -а, -е. Саженный, длиною въ сажень.
Сірка, -ки, ж. 1) Ум. отъ сіра. Ном. № 14298. 2) Сѣрка къ ушахъ.
Стоокий, -а, -е. Имѣющій сто глазъ. Стоока наче вона була, все бачила. МВ. (О. 1862. III. 60).
Упогонити, -ню, -ниш, гл. Умѣть, быть въ силѣ погонять воловъ, запряженныхъ въ плугѣ, и управлять ими. Я оціх волів сам упогонив, а хлопець не впогоне. Волч. у. (Лобод.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРЮВАЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.